Мій шлях у психологію

Вітаю!
Щоб познайомитися з Вами ближче, хочу розповісти трохи про себе. Я психолог, арт-терапевт, НЛП-практик.
Інтерес до психології у мене з'явився ще в школі. Тому, відразу після неї, я поступила в Київський Національний Університет ім. Т. Шевченка, на факультет психології.
На протязі всього навчання в університеті захоплювалася кримінальною психологією. Хочеться відзначити, що вивчення цієї психологічної галузі мені багато дало. Я навчилася відчувати себе, розуміти і приймати оточуючих, розібралася і домовилася зі своєю жертовною частиною і страхами.
Думаю, завдяки цим набуткам, мій інтерес до кримінальної психології зменшився. На той період для мене це було одночасно і добре і погано. З одного боку я стала психологічно більш зрілою, а з іншого боку - роки навчання не дали мені розуміння куди рухатися далі. І я вирішила зупинитися, подумати і відчути. Тобто, спокійно обрати ту психологічну галузь, в якій буде добре мені і людям з якими я буду взаємодіяти.
Той час, який я провела в пошуку, був дуже важливим і потрібним в моєму житті. Ми, з моїм парубком, організували і відкрили меблеву фірму. На ній я зіштовхнулась з психологіями праці та реклами, з інженерною та соціальною психологіями, а найголовніше - з сімейною, віковою та дитячою психологіями.
Здавалося б, як вікова і дитяча психологія пов'язані з меблями. Дійсно, мало як. Це сталося завдяки моїм подругам. У них з'явилися діти, і вони почали зі мною консультуватися. А з часом їх подруги почали звертатися до мене за допомогою.
Все сталося, як за помахом чарівної палички, мені було легко і цікаво з дітьми, а їм подобалося зі мною. Діти - це приголомшливі створіння. Вони завжди готові змінити на краще те, що їм заважає або створює дискомфорт, їм важливо отримувати задоволення і знання від життя. Діти досить легко приймають допомогу від дорослих.
Саме робота зі взаємовідносинами дорослих і підлітків або дітей, занурили мене в психологію на всі сто відсотків. Дала поштовх розвиватися і займатися улюбленою справою. Здобувати і відкривати нове в собі і оточуючих. Насолоджуватися тим, що є і прагнути кращого.
Знайшовши свій професійний шлях, я пішла працювати психологом в школу, та, з часом, стала займатися приватною психологічною практикою.